Майже в кожному туристичному путівнику написано, що Будапешт – це східноєвропейський Париж, і сперечатися з цим твердженням не варто, оскільки угорська столиця, так само як і французька, вражає своєю розкішшю, помпезністю і бездоганним смаком. А ще й сам Ейфель разом зі своїм архітектурним бюро додав їй французького шарму. Виходячи з усього цього, не дивно, що головну артерію міста – проспект Андраші – називають будапештськими Єлисейськими полями.
Антипаразит очищающий комплекс: #Neiroart #AIArtwork #AI #aigirls #нейросеть #нейр... antiparazit-ochishhajushhij.…
Распутная телочка: #art #artistsoftiktok #neiroart #love #mīlestība #... rasputnajatelochka.blogspot.…
tiktok.com/@karraopire/video… // #AIイラスト #StableDiffusion #digitalart #AIArtwork #anime #animegirl #aigirls #BarbieMovie
Знамениту вулицю, яка простягається на два з половиною кілометри та з'єднує площі Ференца Деака і Героїв, збудували у другій половині XIX століття, а відкрили 1896 року, коли угорці відзначали своє головне свято – тисячоліття здобуття Батьківщини. До слова, саме до цієї ж дати в місті з'явилося й метро – сьогоднішня «жовта лінія», найстаріша на континенті. Вона якраз і проходить під проспектом Андраші на глибині всього кілька метрів і нині є радше туристичним атракціоном, бо й самі крихітні станції, і поїзди за сто з гаком років тут практично не змінилися.
Урочистому відкриттю проспекту передувало майже сорокалітнє будівництво за проектом видатного архітектора Міклоша Ібля. Ідеологом задуму виступив шанований угорський політик граф Дюла Андраші, який, на жаль, не дожив до офіційного відкриття вулиці. Його ідею прокласти в центрі столиці широку і гарну, як транспортну, так і променадну артерію з великим ентузіазмом підтримали й жителі міста. Особливо зраділи ті, хто жив у Пешті, оскільки Andrassyút закінчується біля міського парку, в зеленій зоні Будапешта, куди городянам доводилось добиратися запилюженими дорогами і неохайними вулицями, на місці яких якраз і виріс красень-проспект. З 1896-ого шлях до парку став таким же приємним, як і сама прогулянка на природі, тому вдячні мешканці столиці ініціювали перейменування магістралі на честь графа Андраші, хоча на своєму віку головна вулиця міста встигла побувати і Радіальною, і Проспектом молоді, і навіть поносити ім'я Сталіна в роки Другої Світової.
У наші дні Andrassyút і прилеглі квартали миттєво та назавжди вражають туристів своєю красою і високим архітектурним стилем, причому неважливо, звідки прибули мандрівники – з Нью-Йорка, Пекіна чи і з того-таки Парижа. Головний проспект Будапешта просто не може не закохати в себе, по ньому неодмінно ходять з відкритим ротом, споглядаючи помпезні ресторани, вікові готелі, розкішну оперу, загадкові особняки та гігантські палаци. Здається, геть усе, що тут міститься, просякнуте історією і духом аристократії. Кожна будівля зберігає в собі якщо не таємниці, то обов'язково багате і насичене минуле Будапешта, другого міста великої Австро-Угорської імперії. Навіть вінценосна родина Габсбургів обожнювала це місто і не шкодувала коштів на зведення усієї пишноти, часто приїжджаючи на коронації і державні урочистості саме сюди.
Попри те, що проспектом Андраші можна спокійно гуляти без екскурсовода, неквапно розглядаючи будівлі та зазираючи вглиб, на деякі об'єкти все ж краще звернути більшу увагу, адже вони цього заслуговують. Узяти, приміром, палац Сакслехнера, розміщений під номером 3. Ця будівля, оздоблена колонами і декоративними балконами, свого часу повністю належала Андреасові Сакслехнеру, який нажив фантастичні статки завдяки виробництву знаменитої мінеральної води "Hunyadi janos". Нині тут міститься відразу декілька закладів найвищого рівня, де ще витає атмосфера великих грошей і богемних посиденьок. А неподалік стоїть уже згадана нами опера, зведена в дусі італійського неоренесансу. Будівля чудова не тільки зовні, але й усередині – туди водять на екскурсії, які зазвичай закінчуються горнятком кави у вуличному кафе «Опера». На думку незалежних експертів, її акустика приблизно на одному рівні з Ла Скалою та Паризькою оперою.
Ще одна «музична» споруда на Андраші під №35 – це музей Ференца Ліста, де будь-хто може на власні очі побачити піаніно, робочі зошити та книжки Майстра. Протилежним за енергетикою місцем є знаменитий музей – Будинок терору. Тут і угорці, й іноземні туристи можуть ознайомитися із сумними сторінками історії Будапешта, пов'язаними з фашистськими і комуністичними диктатурами. Саму ж будівлю вибрано недаремно, оскільки колись тут були штаб-квартири фашистів і служби безпеки, а в підвалах донині можна побачити те, що залишилося від в'язниці й катівні для політв'язнів. А щоб перезарядитися після цього, безумовно, важливого, однак важкого для сприйняття об'єкта, варто зайти в колишній Паризький універмаг, де знайдете затишну книгарню із кав’ярнею для читачів-інтелектуалів.
Закінчити прогулянку найліпше на просторій Площі героїв, де від бронзових пам'ятників видатним угорцям просто рябіє в очах. З цього місця постають чудові краєвиди і на парк, і на сам проспект Андраші, де можна провести й цілісінький день, адже принад тут явно більше, ніж витривалості у звичайної людини.
Урочистому відкриттю проспекту передувало майже сорокалітнє будівництво за проектом видатного архітектора Міклоша Ібля. Ідеологом задуму виступив шанований угорський політик граф Дюла Андраші, який, на жаль, не дожив до офіційного відкриття вулиці. Його ідею прокласти в центрі столиці широку і гарну, як транспортну, так і променадну артерію з великим ентузіазмом підтримали й жителі міста. Особливо зраділи ті, хто жив у Пешті, оскільки Andrassyút закінчується біля міського парку, в зеленій зоні Будапешта, куди городянам доводилось добиратися запилюженими дорогами і неохайними вулицями, на місці яких якраз і виріс красень-проспект. З 1896-ого шлях до парку став таким же приємним, як і сама прогулянка на природі, тому вдячні мешканці столиці ініціювали перейменування магістралі на честь графа Андраші, хоча на своєму віку головна вулиця міста встигла побувати і Радіальною, і Проспектом молоді, і навіть поносити ім'я Сталіна в роки Другої Світової.
У наші дні Andrassyút і прилеглі квартали миттєво та назавжди вражають туристів своєю красою і високим архітектурним стилем, причому неважливо, звідки прибули мандрівники – з Нью-Йорка, Пекіна чи і з того-таки Парижа. Головний проспект Будапешта просто не може не закохати в себе, по ньому неодмінно ходять з відкритим ротом, споглядаючи помпезні ресторани, вікові готелі, розкішну оперу, загадкові особняки та гігантські палаци. Здається, геть усе, що тут міститься, просякнуте історією і духом аристократії. Кожна будівля зберігає в собі якщо не таємниці, то обов'язково багате і насичене минуле Будапешта, другого міста великої Австро-Угорської імперії. Навіть вінценосна родина Габсбургів обожнювала це місто і не шкодувала коштів на зведення усієї пишноти, часто приїжджаючи на коронації і державні урочистості саме сюди.
Попри те, що проспектом Андраші можна спокійно гуляти без екскурсовода, неквапно розглядаючи будівлі та зазираючи вглиб, на деякі об'єкти все ж краще звернути більшу увагу, адже вони цього заслуговують. Узяти, приміром, палац Сакслехнера, розміщений під номером 3. Ця будівля, оздоблена колонами і декоративними балконами, свого часу повністю належала Андреасові Сакслехнеру, який нажив фантастичні статки завдяки виробництву знаменитої мінеральної води "Hunyadi janos". Нині тут міститься відразу декілька закладів найвищого рівня, де ще витає атмосфера великих грошей і богемних посиденьок. А неподалік стоїть уже згадана нами опера, зведена в дусі італійського неоренесансу. Будівля чудова не тільки зовні, але й усередині – туди водять на екскурсії, які зазвичай закінчуються горнятком кави у вуличному кафе «Опера». На думку незалежних експертів, її акустика приблизно на одному рівні з Ла Скалою та Паризькою оперою.
Ще одна «музична» споруда на Андраші під №35 – це музей Ференца Ліста, де будь-хто може на власні очі побачити піаніно, робочі зошити та книжки Майстра. Протилежним за енергетикою місцем є знаменитий музей – Будинок терору. Тут і угорці, й іноземні туристи можуть ознайомитися із сумними сторінками історії Будапешта, пов'язаними з фашистськими і комуністичними диктатурами. Саму ж будівлю вибрано недаремно, оскільки колись тут були штаб-квартири фашистів і служби безпеки, а в підвалах донині можна побачити те, що залишилося від в'язниці й катівні для політв'язнів. А щоб перезарядитися після цього, безумовно, важливого, однак важкого для сприйняття об'єкта, варто зайти в колишній Паризький універмаг, де знайдете затишну книгарню із кав’ярнею для читачів-інтелектуалів.
Закінчити прогулянку найліпше на просторій Площі героїв, де від бронзових пам'ятників видатним угорцям просто рябіє в очах. З цього місця постають чудові краєвиди і на парк, і на сам проспект Андраші, де можна провести й цілісінький день, адже принад тут явно більше, ніж витривалості у звичайної людини.
Самый дорогой отель Бутана (ФОТО)
Травы, повышающие давление.
Мифы и правда о витаминах.
rss_zaraika : Кому может помочь лекарство Уретрамол? (12:37 27-02-2017) [6184541/409719046]
Клещoff — уничтожитель пылевых клещей! Скидка при покупке
римские шторы своими руками
Средство для ваших пяточек!
Чечевичный суп
Секрет роскошного комнатного цветника
Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані
Комментарии
Отправить комментарий