Озера, що змінюють уявлення про мочь природи

Автор: Олена Буравцова

Коли згадуєш слово «озеро», в голові з’являється перший-ліпший образ тихої затишної водойми, яку з усіх боків обіймають порослі травою береги. OUTLOOK зробив добірку найбільш вражаючих озер, котрі змінять ваше уявлення про це творіння природи. Кожному з них є чим дивувати, хай то нетиповий колір води чи лячна здатність умертвляти живі організми.

Озеро П’яти Квітів, Китай
Водойма розташована в мальовничій долині Цзючжайгоу біля підніжжя Гімалаїв. Тут здається, ніби реального світу за межами гір, які дихають туманом, не існує – є тільки ця казкова краса.
За легендою, до найчистіших вод П’яти квітів приходять умиватися боги, забарвлюючи водойму в яскраві відтінки. І насправді вода в озері інколи стає жовтою, зеленою, а часами – насичено синьою. Крізь прозору пелену води відкривається зору заворожлива картина невидимого художника: завмерши, повалені дерева створили химерні силуети підводного царства.
Озеро слугує одним із водосховищ заповідника, а за сумісництвом – популярною пам’яткою Піднебесної. Але не тільки очевидна краса П’яти Квітів приваблює сюди туристів. Природа його походження вкрита таємницями, від яких мимоволі пробігає спиною холодок. У той час, як ближні озера час від часу висихають, у райдужній водоймі рівень води не змінюється, більше того, вона не замерзає навіть взимку на відміну від сусідів. Аквалангісти, припускаючи, що там б’ють гарячі джерела, неодноразово занурювались у барвисті води, але гарячих джерел так і не знайшли: заснулі навіки щільним настилом дерева не дають змоги ретельно вивчити дно.

Метісон, Нова Зеландія
Якщо уявити собі рай, найімовірніше, він буде схожий на неземну панораму озера Метісон. У спокійну погоду поверхня темних вод перетворюється на прозоре дзеркало, в якому відбиваються обриси альпійських гір Аоракі і Тасман, тропічний густий ліс і неповторний багряний захід сонця – звідси його друга назва Дзеркальне. Культовий пейзаж став символом і образом для новозеландських листівок, поштових марок і календарів.
Розташоване озеро на території національного парку Вестленд Таі Путіні. Льодовик Фокс, що сповзає з гір, 14 тисяч років тому проробив у скелі впадину, котра поступово заповнилася водою – так на світ з’явилося Метісон. Через льодовикове походження Дзеркальне збагачене мінералами, що дає йому виняткову здатність відбивати світло і повторювати на своїй поверхні риси навколишнього світу.
Місцеві жителі, котрі вважають його священним, радять прийти сюди на світанку чи під час заходу сонця. Коли день ледь-ледь народжується, з укритих сніговими шапками вершин на озеро ллється холодне блакитне світло. Воно неквапливо розганяє туман і робить картинку на водній гладі більш чіткою, ніби проявляє фотоплівку. Коли ж сонце вирушає на заслужений спочинок, на поверхні Метісона відбиваються багряні вершини вечірніх гір і хмари, що собі пливуть.

Озера вулкану Келімуту, Індонезія
Мало хто за межами Азії знає про існування трьох кольорових озер, але ті, кому доводилося бачити їх на власні очі, називають водойми новим дивом світу. Батьківщина містичних впадин, острів Флорес, – загадкове місце, мало відвідуване туристами через недостатньо розвинену інфраструктуру.
Пролітаючи над загубленим в океані індонезійським островом, уже вдалині виловлюєш поглядом з-поміж буйної зелені рожеву пляму – кратер вулкану, що став згодом одним із легендарних озер Келімуту. Береги трьох водойм – не що інше, як застигла лава. Але найбільш дивовижне не те, як виникли озера-впадини, а колір їхніх вод, котрий постійно змінюється. Феномен має наукове пояснення: водойми містять високий рівень мінералів, що вступають у хімічні реакції з газами вулкану, змінюючи при цьому відтінок води. Та у місцевого племені ліо – своя версія мінливості озер. Там вважають Келімуту священною обителлю примар – останнього пристанища померлих предків.
Західний кратер вулкану зі спокійною зеленою водою назвали Озером Літніх, душі котрих потрапляють сюди по завершенню гідного життя. Інші дві впадини туляться поблизу одна одної, розділені лише стіною кратера: бірюзове Озеро Молодих і Зачароване Озеро криваво-червоного кольору, куди за легендою поміщені духи лихих людей. Загальна стіна між цими двома озерами – це тонка грань між добром і злом. За повір’ям щоразу, коли впадини міняють колір води, настрій душ померлих теж піддається перемінам. Особливою мінливістю вирізняється Озеро молодих – за останню чверть століття воно змінило колір води дванадцять разів.

Морен, Канада
Ще одне озеро в нашому списку, що зобов’язане появою розталому льодовику. Поглянувши на обрамлену горами долину Десяти піків, спочатку може видатися, що це написана соковитими фарбами картина: найчистіше небо, вкутані сніговими перинами вершини, зваблива сапфірова гладь води і ліс, від якого так і віє хвойною свіжістю раннього ранку. Першовідкривачем озера вважають Уолтера Уїлкокса, котрий виявив водойму близько 200 років тому і дав їй ім’я Морейн. Пізніше він зізнався, що час, проведений наодинці з прекрасним озером, був найщасливішим у його житті – настільки зачарували мандрівника тутешні пейзажі.
Знайшовши своє пристанище на території канадського парку Банф, водойма мирну сусідить з величною горою Венкченма, що милується собою в його ясних дзеркальних водах. Рівень води в озері сильно піднімається в червні, в цей час його глибина відбиває весь спектр синього, що спричинено заломленням світла. У такі моменти неможливо зрозуміти, де закінчується Морейн і починається небо – лінія обрію зливає два блакитних простори воєдино.

Накуру, Кенія
Є в Накуру одна відмінність, котрою не може похизуватися жодне озеро на планеті. Вкрите килимом із водоростей, воно приваблює численні зграї граціозних фламінго, що люблять поласувати синьо-зеленою рослиною. Птахи заповнюють кенійське озеро настільки, що з неба може здаватися, як нібито водойма перетворюється на пухнастий рожевий острів. Пернаті почуваються в тутешніх водах вельми комфортно незважаючи на те, що Накуру насичене вуглекислим натрієм, або ж содою, що викликає печію при зіткненні.
Такі властивості озеро отримало через вулканічні джерела, що наповнили Накуру їдкими речовинами. Неймовірно солоне озеро не завдає дискомфорту величним птахам і зовсім не заважає їм сидіти на темній синяві води, як на троні.
Гірські долини, дивовижні ліси молочаю й акації, сонний старий вулкан Мененгай роблять це місце колискою первісної африканської природи, що приваблює чимало туристів. Щоб зберегти цей маленький світ дикої природи, озеро і прибережні зони було взято під охорону як Національний парк, оголосивши ці місця заповідником найкрасивіших птахів на землі – довгоногих рожевих фламінго.

Натрон, Танзанія
Озеро Натрон – це той випадок, коли краса може не тільки приваблювати, але й лякати. Свою назву водойма отримала через наявність у воді мінералу натрона, котрий спрацьовує як пастка для живих організмів. Вся справа в тому, що за підвищення температури до 60 °C цей компонент починає випарюватися, лужність води сягає позамежної точки, пробуджуючи особливі види бактерій. Саме вони й забарвлюють озеро в кривавий колір, роблячи його безмірно небезпечним. Недбалих птахів і тварин, що потрапили у водойму, тут же умертвляють отруйні води Натрона, покриваючи їхні скелети твердою кіркою з мінералів. Численні кам’яні статуї, що навіки канули в Лету, нагадують міфічну картину на поверхні смертельних вод. Вбивчий вплив тутешніх вод на представників фауни вперше виявив Нік Брандт, фотограф, що мандрував по Африці у пошуках диковинних знімків. Він невдовзі і представив громадськості озеро у страшкому, але показному фоторепортажі.
Незважаючи на небезпеку, яка причаїлася у водоймі, її острівки облюбували для себе малі фламінго. Підвищена температура води слугує своєрідним інкубатором для їхніх яєць – довгоногі пернаті висиджують тут своє потомство цілий рік. Крім того, специфічний запах, що йде від озера, відганяє від гнізд падких до легкої наживи хижаків.

Хіллер, Австралія
Рожеве озеро, як його ще величають, розташоване в Західній Австралії, на архіпелазі Речерч. З висоти пташиного польоту озеро схоже на величезний торт, вкритий цукровою глазур’ю – вода в ньому цілком рожева. Хіллер – нерозгаданий природний феномен з дивовижним відтінком, і справа тут не в оптичній ілюзії чи заломленні світла. Аналізуючи природу водойми, дослідники припустили, що така особливість австралійського озера пов’язана з видом водоростей, що живуть на його дні. Але ретельно вивчивши підводний світ з кам’янистим дном, виявили, що ці організми там не живуть, і теорію визнали помилковою. Дістатися до схованого в густих безлюдних заростях евкаліпта Хіллера можна виключно повітряними шляхами, перетинаючи лазурові води Тихого океану. Його пурпурова гладь у білій каймі піску вдалині манить зачерпнути в долоню «киселеву воду» і відчути, як повільно вона вибігає крізь пальці. Хоча рожева водойма і вважається незмірно солоною – вона навіть колись слугувала місцем видобування солі, – зануритися у воду цілком безпечно, але нераціонально: надто вже озеро мілке.

Гіпслендські озера, Австралія
Щоб побачити неонову лампу велетенських розмірів, що розливає ніжне синє світло, натхненні мандрівники вирушають до дивовижних Гіпслендських озер. Відомо, що явище біолюмінесценції можна зустріти лиш у глибинах океану, де денне світло втрачає свою владу, підкоряючись суцільній темряві. Але Гіпслендські озера – рідкісний виняток, коли в неглибокій водоймі це диво природи виявилося у глобальному масштабі. Захопивши увагу туристів, озера володіють особливою магією – вони розстилають у темряві люмінесцентне світіння. Це незвичайне явище викликане мікроорганізмами, що живуть у глибинах водойми і в такий спосіб вивільняють свою енергію. Рідкісний вид водоростей Noctiluca scintillans неозброєним оком побачити неможливо, а от їхнє яскраве північне світло – будь ласка. Сині мерехтливі води, розсип зірок на далекому обрії, нічна прохолода – ці місця мають, чим вражати.