Ейлат: оаза задоволень

Автор: OUTLOOK

Ейлат навалюється на гостя зненацька, немов буря в пустелі. Серед пісків і скель розквітає сад земних задоволень, камені, оплавлені жаром легенд, набувають дару мови, а в стрімкому калейдоскопі веселощів прорізаються паростки мудрості царя Соломона. Блукаючи поглядом по безтурботному плесу вод на березі Ейлатської затоки, кожен стає філософом, а після кількох ковтків пряного коктейлю – навіть поетом!

Ще якихось півстоліття тому Ейлат був глухим бедуїнським селищем на перетині пустель Арава та Негев. Але варто було ізраїльтянам засукати рукава, як із-під вікових нашарувань піску постала найбільша перлина в курортному намисті Ізраїлю, відполірована оксамитовими хвилями Червоного моря до сліпучого блиску. У місті сформувався унікальний клімат, вельми сприятливий для пляжного відпочинку. Стовпчик термометра може тижнями триматися на п'ятдесятиградусній позначці, та завдяки сухості повітря спека майже не відчувається. Безугавний вітер з узбережжя викликає захват в ентузіастів серфінгу, параглайдингу і вітрильного спорту, а ласкаве море, пронизане кораловими рифами, лунко зітхає прохолодою: попри спекотну погоду, вода прогрівається максимум до 26 градусів. Крізь прозору гладінь проглядаються мальовничі підводні міста, населені безліччю екзотичних мешканців.

Скарб має гідну оправу: місто оперезали випрасувані стрічки шосе, на узбережжі вишикувалися стрункі ряди готелів на будь-який смак, а на вулицях замайоріли вивіски екскурсійних бюро. Уздовж вузької смуги пляжу розкинувся Променад, оточений строкатою свитою магазинів, клубів, ресторанів, сувенірних крамниць та атракціонів. Нещодавно свої двері відчинив шикарний тематичний парк «Місто Царів», а за загадковою вивіскою «Темрява» ховається найбільша кімната жахів в Ізраїлі. Дивовижно, але тут примудрилися побудувати навіть льодовий палац з екстремальними гірками і пречудовим баром. Він нічим не поступається скандинавським побратимам – будівлю проектував гуру крижаного дизайну Кріс Функ.

Ейлат заслужено вважається одним з найкращих місць для дайвінгу: зі спорядження знадобиться лише маска з трубкою. Тим, хто не вміє плавати, проведуть дистанційну екскурсію палатами Нептуна в підводній обсерваторії Морського музею. Ізольована камера з панорамним склом, занурена аж на сто метрів, дозволяє в повній мірі відчути погляд безодні – радше цікавий, ніж ворожий. Звідси близенько до заповідника «Кораловий пляж», який розкинувся на рифі загальною протяжністю понад кілометр. У центрі атолу є гігантський акваріум-ковчег, який став прихистком всякій морській тварі по парі. А на веселий «Дельфіновий риф» приходять поспілкуватися з красенями афалінами: довірливі тварини охоче приймають ласощі з рук, підставляючи гладкі спини для пестощів.

Курорт інтенсивно розвивається: налагоджується сполучення з північними та південними регіонами, біля парку Тімна будується новий міжнародний аеропорт. Адже добре знайомий туристам повітряний термінал «Евда» не справляється з навантаженням, яке дедалі зростає, а скромні можливості внутрішнього аеропорту «Ейлат» не дозволяють приймати важкі лайнери. Зате для споттерів там привілля – льотне поле із сільською безпосередністю обнесено низьким дерев'яним парканчиком, з якого зручно фотографувати літаки, котрі сідають.
Північні передмістя Ейлата – рай для Індіани Джонса-початківця. Від селища Еліфаз легко дістатися природного заповідника Хай-Бар і парку Тімна, де залягає найдавніше родовище міді у світі, котре часто підносять як копальні царя Соломона. Археолог-рабин Нельсон Глюк, який розкопав залишки штолень і плавильних печей у пустелі Арава, в пориві захоплення припустився помилки, коли відніс свою знахідку до епохи Трицарства. Насправді родовище почали розробляти наприкінці неоліту, а за часів Соломона воно, на жаль, простоювало. Крім міді, долину Тімна прославили дивовижні самоцвіти. Тут видобували хризоколу та ейлатський камінь, природний гібрид малахіту й лазуриту. Туристи охоче везуть з Ейлата кустарні прикраси зі срібла з камінням в ажурних оправах, покритих традиційним орнаментом.

Монументальні Соломонові стовпи – ще одна насмішка природи над людськими забобонами. Тривалий час могутні кам'яні виступи приймали за руїни царського палацу, хоча насправді перед нами оголений червоний пісковик, який набув вигляду фортечних стін. На підступах до стовпів здіймаються фігурні скелі Червоного каньйону, що закарбували нескінченний потік сюрреалістичних видінь у химерних обрисах виступів.
Старозавітне місто, відкрите навстіж вітрам історії, вправно тасує часи та звичаї, перетворюючи стрімкий плин днів на містичний танок семи покривал. За кожною викритою таємницею одразу з'являється інша, не даючи допитливому розуму спокою. Кипуча юність світу, заблукавши серед скель, готова говорити мовами людей та янголів. Важливо тільки вміти слухати.