Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані

Автор: Корній Грицюк

Спеціально для тих, хто вважає театр і оперну музику пережитками минулого, ми розповімо про дивовижний австрійський театр, де традиційне мистецтво поєднується з технічними та інженерними новинками, а ще з неперевершеним краєвидом Альп.

Крихітне австрійське містечко Брегенц, яке розкинулося на самісінькому березі Боденського озера, закохує в себе з першого погляду. Старовинні вулиці, затишні площі, де століттями відбуваються ярмарки, а також неймовірні пейзажі змушують забути про всі проблеми і справи. У цьому місці, де сходяться кордони Німеччини, Австрії та Швейцарії, природа з її горами та озерами і людина з архітектурними витворами мистецтва часів Середньовіччя справді потрудилися на славу, тому бувати тут вельми приємно, особливо влітку під час знаменитого музично-драматичного фестивалю.

Крім першокласних вистав і шикарного виконання як класичних, так і сучасних музичних творів, захід особливий своєю головною сценою Seebühne, або Озерною. Цей незвичайний майданчик було сконструйовано ще влітку 1946 року, коли задля експерименту театр перенесли із задушливої будівлі на свіже повітря. Споруджена з двох барж сцена сподобалася глядачам та акторам, котрі одержали потрібний для творчості простір. Тому не дивно, що вже наступного року було вирішено звести постійний плавучий майданчик. Для цього організатори залучили провідних архітекторів та інженерів з усього світу, які під час будівництва створили навіть декілька унікальних кранів для проведення робіт. Тож вийшов справжній плавучий театр, розрахований на сім тисяч глядачів. Він тримається на 200 палях, а для фундаменту використано тільки екологічно чисті матеріали, щоб жодним чином не вплинути на екосистему озера.

Відтоді і місто, і фестиваль не страждають від нестачі туристів і театралів. Адже протягом місяця, доки триває Bregenzer Festspiele, його відвідує 200-250 тисяч гостей з різних країн. При тому що найдешевший квиток коштує 28–30 євро, їх зазвичай розпродано ще за півроку. Навіть ложі біля сцени не пустують, хоча вхід туди коштує не менше тисячі євро. Попри те, що й артисти, і глядачі перебувають просто неба, а дощі в літню пору над Боденським озером ллють частенько, через що перфоманси переносять, а гроші за квитки не повертають, люди все одно мріють побувати тут. Розкрити парасольку, якщо почалася злива – така ж ознака поганого тону, як і не вимкнути звук на мобільному телефоні в театрі.

Завдяки шаленій виручці, керівництво Seebühne може дозволити запрошувати для постановок найкращих режисерів, видаючи на їхні творчі фантазії бюджет, нерідко сумірний з вартістю середнього європейського фільму. До речі, про кіно – сцену вже багато разів знімали в різних картинах, у тому числі і в одній з історій про пригоди Джеймса Бонда. Саме під час вистави бравий агент у виконанні Деніела Крейга встановлює стеження за терористичною організацією «Квантум», члени якої теж не проти насолодитися високим мистецтвом.

Під кожну п'єсу споруджують дорогі декорації, шиють витончені костюми і використовують найсучаснішу техніку для створення унікальної боденської акустики. Звук, який лине під час виконання опери чи гри на сцені, в рази кращий і чистіший, ніж у замкнутих залах. Як це вдається зробити на вулиці – комерційна таємниця. Відомо тільки, що при виконанні музичних творів співаки не бачать ані диригента, ані оркестру – ті взагалі перебувають в іншому місці за декілька кілометрів від берега, щоб не заважати глядачам, і працюють за допомогою високошвидкісного відеозв'язку. А скільки ще подібних примочок у австрійців – відомо тільки їм.

Серед найпопулярніших тамтешніх постановок «Аїда», «Казки Гофмана» та «Андре Шеньє». Це справжнісінькі хіти, їх не знімають з репертуару роками, хоча зазвичай п'єси грають не більше двох сезонів. Деякі заходи фестивалю, який уже давно неабияк конкурує із Зальцбурзьким, відбуваються і в будівлях, і на інших відкритих майданчиках. Однак, зрозуміло, всю увагу зосереджено на Озерній сцені. Адже де і коли ще випаде нагода припливти в театр на катамарані або міні-яхті і на свіжому повітрі подумати про вічне та прекрасне, споглядаючи не тільки мистецтво, але й навколишню красу?